1. |
||||
|
У ЗАТІНКУ ДІВЧАТ-КВІТОК
у затінку дівчат-квіток —
з самого початку осені
вони неодмінно попросять
тягнути найлегший квиток.
але після всіх цих занять
для себе я що отримаю?
лиш двері так гучно гримають,
мов залпи далеких знарядів.
батьківщина чи територія?
оцінка або знання?
я найбільше ціную життя,
а не просто втікаю на море.
нас повернуть осінні дощі,
затягнувши у смуту вічну.
закохаюся в першу зустрічну
і писатиму їй вірші.
|
||||
2. |
qalqilya
01:45
|
|||
|
КАЛЬКІЛІЯ
чи розумну ти платиш ціну
за свої життя і оселю
тим, хто взявся зводити стіни
й рахувати пісок у пустелі?
нам не треба такого завтра,
коли жити нас змушує страх.
є одна лише в світі правда,
і вона у чужих руках.
коли нас востаннє розбудять,
на годиннику спиниться час,
і навколо нікого не буде,
тільки ми і нікого, крім нас.
|
||||
3. |
trinity
03:13
|
|||
|
ТРІЙЦЯ
коли тобі зле, неможливо не злитися;
і молишся ти, аби не помилитися,
життя підкидає усе нові лиця.
ти ще не старий, тобі ледве за тридцять,
на носі весілля і нова посада,
а на порозі — двоє із військкомата:
«прийшли ми по тебе і твого брата —
сліпих і кривих наказали теж брати».
така в них робота, а ти пишеш тексти,
і думаєш вже сховатися десь ти,
військових по хибному сліду завести,
хай губляться в музиці і щоденному сексі:
«я з вами не йду, мене жде наречена,
й для мене війна ця не богом священна,
прощання моє замініть на прощення.
хіба вам потрібні інші причини —
відстрочка від батька, дозвіл від духа, прохання від сина?»
|
||||
4. |
je suis la guerre
02:30
|
|||
|
МЕНЕ ЗВАТИ ВІЙНА
безсило замовкне мистецтво,
і стишиться пафос віршів.
чи можливий освенцим після освенцима,
ти в нього віриш?
|
||||
5. |
||||
|
МАДОННА В ГРАНАТАХ
звинувачуй же інших у своєму поганому настрої,
хай згорять всі будинки, хай вкриється льодом земля.
осипається стеля, а в кутку на столі
сном захоплене тихо спить немовля.
ви у різних містах, розділені кілометрами;
розкажи, яка доля твоя непроста.
дитя грає гранатами, жонглює ракетами
й засинає під перезмінку на блокпостах.
ти в рубіновім світлі блукаєш мережею,
вчора спробував рибу, та світ уцілів.
немовля під час обстрілів крізь дірки в мереживі
незворушно вдивляється у дірки в стіні.
серед ночі у полі на малесенькій станції
потяг спиниться — далі лиш пішки йти.
а якщо із тобою війна раптом станеться,
невідомо тобі, що робитимеш ти.
|
||||
6. |
to be and to seem
01:20
|
|||
|
БУТИ І ЗДАВАТИСЯ
дивись, як зі страхом втікають
вчорашні пособники вбивці,
і дим догори здіймається
від вогню, що не розгорівся,
і обличчя плямами вкрилось,
і ребра щекоче шило.
дивись, тут ніщо не змінилось,
усе по-старому лишилось.
дивись, як захоплено в груди
ці люди самі себе б'ють,
в них завтра нічого не буде,
їм сьогодні ніщо не дадуть.
а я не можу згадати,
як все існувало колись:
ці люди були тут завжди
чи нам вони просто здались.
|
||||
7. |
amber insect
02:40
|
|||
|
КОМАХА В БУРШТИНІ
я питаю тебе, що б ти обрала
і кого рятувала б у першу чергу:
котеня, що його зграя псів загнала,
чи п'яного, що розкроїв собі череп?
ти кажеш, це дуже складне питання,
наливаючи третій вже чай за вечір:
«наша зустріч сьогодні, можливо, остання.
дай спокійно заснути на твоїх плечах!».
плітки вибивають сильніше за втому,
з головою вплітають в свою павутину
свободу, якої не має житомир
і яку я втрачаю тут щохвилини.
переїхати в київ, ужгород, суми —
хай забудуть мене, як раніше вже когось.
що частіше, кохана, про тебе я думаю,
то сильніше, кохана, у тебе закохуюсь.
|
||||
8. |
||||
|
КРАСИВІ СЕЛА КРАСИВО ГОРЯТЬ
товпляться на вокзалі ешелони:
замріяно, спокійно, ніби сплять,
стоять солдати тихо на пероні,
наче дерева необірвані стоять.
нема до них нікому уже діла,
із літом закінчився їх комфорт.
життя спинилось, як рука невміла
пейзаж перетворила в натюрморт.
коли усі навколо засинають
чи губляться у темряві ночей,
лиш яблука із дерева злітають
і котяться, мов голови з плечей.
|
||||
9. |
the end
05:29
|
|||
|
КІНЕЦЬ
в інстаграмі сьогодні всі постили небо:
багряний захід, вкритий перистими хмарами,
я не бачив його — робочий стіл в ребра
впивався, мов уламки під авіаударами.
пам'ятаєш той день, як чужими ми стали,
і яким тоді небо було за вікнами?
неважливо тепер, сірник хто запалить,
якщо загасити його стало нікому.
хай би хто не запитував у мене про роки,
скільки їх поспіль вже пролетіло,
я відповім, що отримав урок і свободу —
моє тіло.
|
||||
oh, deer! Житомир, Ukraine
If you like oh, deer!, you may also like:
supported by 10 fans who also own “how to stop worrying and love the war”
Incredible sound, ideas. It´s a masterpiece.
go to album
supported by 7 fans who also own “how to stop worrying and love the war”
go to album
supported by 7 fans who also own “how to stop worrying and love the war”
Appreciated this more after properly delving into the albums. Dunno why, since it’s kinda obviously genius. Brains can be weird sometimes.
go to album
Ataraxy
by Sadness / To Be Gentle
Atmospheric black metal band Sadness and experimental screamo band To Be Gentle channel intense emotions on this split single.
go to album
Eve Beeker of screamo band To Be Gentle stretches her solo work in new experimental directions on this EP, a meditation on gender & healing.
go to album
Toronto band Respire deliver a post-hardcore tour de force on the largest scale possible, orchestrally rich and incessantly uncompromising.
go to album
supported by 7 fans who also own “how to stop worrying and love the war”
go to album
